|
5 січня 2001 року за абсурдними, надуманими звинуваченнями Генеральна прокуратура України порушила проти мене кримінальну справу. І, таким чином, показала, що силові структури держави є, по суті, каральними підрозділами кримінально-олігархічних груп, що можуть бути використані будь-коли проти будь-якого громадянина, без огляду на мораль, законність чи елементарну людську порядність. Найжахливішим у цій ситуації є те, що весь цей тотальний абсурд, беззаконня, правове і політичне свавілля, що відбуваються в Україні, вже нікого не дивують. Всі сприймають мало як не належне те, що прокуратура, за прямим наказом тіньових авторитетів і корупційних лідерів, веде війну проти власного уряду. Нікого особливо не бентежить те, що прокуратура просто втонула в потоках власної брехні, продажності, непрофесіоналізму, аморальності та цинізму. Майже нікого не обходить, що всі реальні резонансні справи, якими опікувалася прокуратура, ганебно провалені і навряд чи коли будуть розкриті, адже саме Генеральна прокуратура сьогодні виконує функції адвокатів для державних злочинців.
Коли мене призначали на посаду віце-прем'єр-міністра з питань паливно-енергетичного комплексу, коли я відмовлялася від парламентського мандату і депутатської недоторканості, я знала на що йду. Я бачила, як люди, які зараз смикають за нитки прокурорських чиновників, запускаючи машину терору, роками безсоромно грабували і нівечили Україну. Я розуміла, що ці люди не зупиняться ні перед чим і ні перед ким, коли буде поставлено під сумнів їх благополуччя, збудоване на народному зубожінні. Але терпіти цього далі було не можна, адже йшлося, за великим рахунком про всеукраїнське лихо, про тотальну, корупцію, зрештою про саму Україну, незалежність якої поставила під реальну загрозу власна тіньова "еліта". Цьому треба було покласти край. І я щиро горджуся тим, що я працювала і працюю в Уряді, який першим в історії незалежної України кинув справжній, реальний, а не удаваний виклик корупції і тіньовій економіці, першим назвав речі своїми іменами і ліквідував недоторканість новоявлених фараонів від економіки.
Повірте, долати цей шлях було боляче й важко. Мені з перших днів роботи в Уряді погрожували розправою та в'язницею, незаконно запроторили за грати мого чоловіка, близьких та рідних людей, піддали нищівним репресіям тих, кому не забракло сміливості підтримати антикорупційні програми уряду в енергетиці. Але, водночас, я розуміла, що та несамовитість, з якою накидалися на уряд кримінально-олігархічні кола та їх кишенькові силові структури, свідчать про успішність реформ, про те, що удари по корупції з боку Кабінету міністрів досягають свого результату. Всього лише за один рік роботи нового Уряду нам вдалося розгребти віковічні завали в енергетиці, стабілізувати роботу системи, усунути можливості зловживання на енергоринку. Ще трохи і ми могли б стверджувати, що антикорупційні заходи Кабінету міністрів в ПЕК набули незворотного характеру. Розуміючи це, мої "опоненти" пішли в останню атаку. Лише шляхом дискредитації, усунення мене з посади, шляхом блокування реформ, вони прагнуть реанімувати злочинні схеми роботи на енергоринку і відновити корупційні тенденції в ПЕК.
Глибоко символічно, що чергова атака прокуратури щодо мене відбувається напередодні презентації урядової програми реформування вугільної галузі - мабуть найкриміналізованішої в Україні. Напередодні того, коли Кабінет міністрів проголосить безкомпромісний наступ на тіньові впливи в шахтарському краї. Символічним є також те, що чергова провокація прокуратури відбувається саме тоді, коли успіхи Уряду в сфері ПЕК стали настільки очевидними, що не помічати їх просто не можна і залишається лише цинічно і нахабно викручувати руки тим, хто прагне покласти край злочинності в українській енергетиці.
Також цілком очевидно, що сьогодні дехто, в неймовірних потугах вислужитися, за будь-яку ціну хоче перевести увагу громадськості зі справжніх резонансних справ на власноруч склепані авантюри, адже набагато легше займатися дискредитацією і провокаціями, а ніж проводити повноцінні розслідування, виправляти власні помилки і відповідати за власні вчинки.
Мені ж немає в чомусь каятися. Я не жалкую про жоден крок, який зроблено мною за рік урядової діяльності. І сьогодні я ще раз повторюю: мене не вдасться зупинити, залякати, поставити на коліна. Я свідомо обрала свій шлях і здатна долати його доти, доки дозволяє мені власна совість і гідність. Я не можу відступитися, бо то було б зрадою. Зрадою щодо тих людей, які подолали зневіру і повірили, що можуть жити в чесній, демократичній, цивілізованій Україні!
Віце-прем'єр-міністр України
Юлія ТИМОШЕНКО
|
