Газета "Слово Батьківщини"

Газ -- ціною майбутнього?

15 листопада Верховна Рада України ратифікувала три угоди між урядами України й Росії щодо поставок і транзиту природного газу. Що це означає для нас, українців? За офіційними формулюваннями приховано повсякденні клопоти кожного окремого громадянина, холод чи тепло наших осель, вигоди чи невигоди для цілої нації.

Юлія Тимошенко -- один із небагатьох політиків, які професійно розуміються на питаннях паливно-енергетичного комплексу. У своєму інтерв'ю УНІАН того ж дня вона охарактеризувала цей крок Верховної Ради як «новий історичний етап втрати Україною своєї незалежності». І якщо провину за постійну потребу комусь підкорятися, котра переслідує українців протягом усієї історії народу, ми традиційно покладаємо на інші народи та історичні обставини, то зараз скидається на те, що нова залежність -- справа рук народних обранців.

У результаті ратифікації цих угод український борг перед Росією буде збільшуватися у залежності від того, як сплачуватимуть борги за газ користувачі. Тобто, починаючи з 2000 року, вперше в історії України кожна копійка, все, чого не заплатили приватні чи державні підприємства, включаючи й приватні господи, впаде додатковим тягарем на державний бюджет і доповнить загальний зовнішній борг України. Відповідно, витрати з бюджету на охорону здоров'я, освіту, пенсії, виплати «заморожених» вкладів населенню зменшаться. «Ми станемо заручниками неплатників за газ,» -- вважає Ю.Тимошенко. Крім того, оскільки все, що ми заборгували цілою державою Росії (тепер до цього долучаться ще й газові борги), оформлятиметься цінними паперами та єврооблігаціями, які зможуть брати участь у приватизації державної власності в Україні, то, на думку Юлії Володимирівни, ми найближчим часом ризикуємо втратити державну власність. Схема проста: зовнішній борг у залежності від несплати газовими боржниками рахунків за газ росте, розраховуємося ми за нього з державного бюджету, тими ж цінними паперами і облігаціями, за якими стоять українські підприємства і, відповідно, ці підприємства припиняють бути українськими. Ю.Тимошенко оцінює це як початок найпотужнішої тіньової приватизації і наголошує, що таким чином президент України Леонід Кучма «закладає бомбу» тому, хто замінить його на посту президента у 2004 році.

Борги за газ на сьогодні складають 1 млрд 400 млн доларів. Ця катастрофічна сума накопичувалася за часів, коли національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» очолював Ігор Бакай, людина з оточення діючого президента. Навіть цей, вже існуючий на сьогодні, борг доведеться сплачувати з 2004 до 2013 року, відповідно, новому президентові. Крім того, може статися так, що «Нафтогаз України», не маючи грошей у 2004 році, розраховуватиметься своїм майном. Тобто майном тієї ж України. А його складають газотранспортні мережі, газосховища -- фактично те, що робить Україну державою на зовнішньому політичному й економічному просторі.

Юлія Тимошенко оцінює дії Верховної Ради України як прямий шлях до втрати державної незалежності і чітко вказує причини, з яких ратифікація вищезгаданих угод призведе до цього.

Хвилювання опозиції збігаються з хвилюваннями кожного українця. Чому ж ця загроза нічого не означає для тих політиків, які офіційно представляють наші інтереси? Чому їх зовсім не хвилює навіть найближче майбутнє? Чому вони віддають це майбутнє під заставу, навіть не розраховуючи викупити назад? Відповідь може бути цілком проста: майбутнє народу і майбутнє офіційної влади -- це не одне й те саме. Владоможці це усвідомлюють, почувають себе цілком окремими, слід усвідомити це і нам. І теж відокремитися з тим, щоб ніхто і ніколи не ризикував нашим днем наступним.