Газета "Слово Батьківщини"

Дивна річ політика.

Пояснення окремих подій та вчинків і на перший, і на другий погляд є дуже простими і звичайними. Однак, чудово знаючи ці пояснення, одні активно послуговуються словами на зразок «конструктивність», «консолідація», «ефективність» та «продуктивність», а інші покірно ці слова слухають.

На запитання «Голосу Америки» щодо ставлення Ющенка до президента України той відповів: «Ставлення конструктивне, на сьогоднішній день блок «Наша Україна» будуватиме свою позицію лише на конструктиві, це буде політика «за», тому що радикалізм та жорстка опозиція не сприятиме консолідації суспільства та об'єднанню демократичних політичних сил у майбутньому парламенті».

А людям, які вже перестали довіряти колишньому прем'єрові чи ще продовжують йому вірити, так хочеться почути бодай щось не таке офіційне, але ближче до правди! Наприклад, як можна продовжувати тулитися до президента, котрий вже не раз доводив свою зверхність і нещирість, неприховану ворожість, зрештою, саме до того ж Ющенка і всіх його досягнень? Як можна чекати, що на зміну відвертій недоброзичливості і користолюбству, яке змушувало Кучму «терпіти» Ющенка у ролі прем'єра, користатися його авторитетом при переговорах із закордонними партнерами, прийде конструктивність і справжня (а не удавана) консолідація? Навіть недалека людина здатна вчитися на власних помилках. А у недалекості звинуватити Віктора Андрійовича навряд чи хто зважиться. Тому -- страх?

Цілком можливо. Інакше -- для чого так старанно приховувати й заперечувати зустріч з майором Мельниченком, яка сталася під час візиту до США і те, що вони, привітавшись, потисли одне одному руки й обмінялися словом? Незалежний політик, шляхом інтриг несправедливо усунутий з посади, на якій по-справжньому працював для народу, має право тиснути руку кожному, кому забажає. А також оточувати себе тими людьми, яких вибере сам. Однак виглядає на те, що Віктор Ющенко не почуває себе ні політиком, ні незалежним. Він возить дипломатичну пошту, так само покірно возить за собою оточення за продиктованим президентом списком, і спростовує або заперечує нормальні людські вчинки після повернення додому. Пояснюючи все це бажанням зробити щось для України, яка все ще вірить у нього. Так вірить, що намагається не вірити навіть очевидному.