Всеукраїнське об`єднання "Батьківщина"

Нещодавно був опублікований проект партійної програми "В.О."Батьківщина" . Ця програма зосереджує нашу увагу не лише на актуальних проблемах сьогодення, а й спонукає до роздумів про фатально-трагічну долю України ще від часів давнопоминулих. Тому й почну з тієї ж української історії, яку, за словами Винниченка, не можна читати без брому…
Справа в тому, що коли б у книзі Гіннеса були занотовані сумні приклади рекордів роздрібленості і пошматування корінних народів, то ми, безумовно, претендували б там на чільне місце. Бо на кого нас тільки не ділили! На "західняків" і "східняків", на православних і католиків, на мазепинців, бандерівців, петлюрівців, і вже за радянськими класовими мірками - на робітників, селян, інтелігенцію, а надто на різні категорії "ворогів народу" - куркулів, підккуркульників, інакодумців, десидентів… Імперське "розділяй і владарюй" під різними вивісками знову й знову втілювалося в плоть і в ментальність багатьох українських поколінь, - ось чому й донині ми, як казав Франко, мов "паралітик той на роздоріжжі".

Посіяне поміж нас вороже насіння взаємних підозр, розбрату, а то й самомопоборювання, не раз і не два давало гіркі плоди на нашій українській землі. Ще у 17-у сторіччі гетьман Іван Виговський під Конотопом вщент розбив найкращу в Європі російську кінноту, Москва гарячково готувалася до оборони від наступу українського війська, але свій-таки запорізький кошовий Сірко (хоробрий і амбітний) став проти своїх - і Україна, перед якою вже відкривався шлях до Європи, надовго попала під жорстоку російську руку. Мине кілька десятиріч, і фастівський полковник Палій вирішить долю полтавської битви не на користь Мазепи, а на користь російського царя (за що йому потім гірко дорікатиме Тарас Шевченко). І ще, ще ближче до нашого часу: одного й того ж дня у 1918 році Росія змушена буде визнати незалежність України і Фінляндії. Фінни під кермою Маннергейма згуртуються навколо ідеї незалежності і відстоють свою державність, а в нас Центральну Раду роздиратимуть протиріччя, підступи, що й призведе до падіння УНР та майбутнього колоніального статусу України (а потім голодоморів, сталінських катівень, масових депортацій, Чорнобилю, духовного й морального виродження нації).

Власне, вже навіть сьогодні: здавалося б, навчені історичним досвідом українці - чи відчувають вони себе передусім українцями? Зокрема, ті ж комуністи? Чим вони керуються в своїх діях, коли, наприклад, в парламенті йдеться про захист української мови? В листі до Бухаріна Ленін писав: "На Россию мне наплевать, ибо я большевик". То чи не інтерпретують наші доморощені "вічні ленінці" оті слова й на Україну, забуваючи інше: в кожній країні є комуністи, але вони передусім дбають про інтереси своїх країн. Польщі, Франції, Росії, Німеччини… І, очевидно, беруть за взірець для себе інші приклади. Скажімо, великий польський патріот генерал Пілсудський, хоч як глибоко й переймався ідеями соціалізму, в час, коли вирішувалася доля його країни, чітко сказав, що він "виходить з поїзда соціал-демократії на зупинці Польща".

Повернемося в координати нашого часу. Давно , дуже давно назріла пора чітко і ясно поставити питання національної єдності за основу всієї діяльності українського політикуму. (На жаль, від влади чуєш інше: ще кілька років тому Кучма заявив, що в нас, "національна ідея не спрацювала "… але чи й була вона взагалі у нашому суспільстві, яке той же президент ділить на "своїх" і "чужих"?). Тож наголосимо: консолідація спільноти, згуртованість українців саме навколо України (а не навколо інтересів чужоземних, навколо влади, олігархів чи Генпрокуратури з її Вальпургієвими ночами) - ось що сьогодні на порядку денному історії. І саме тому вкрай суголосними прагненням мільйонів людей є програмові тези партії "Батьківщина". Цитую:

"Партія виступає за об"єднання народу України в єдину політичну націю, за державну і внутрісуспільну солідарність громадян, без якої немає розвитку і прогресу…". "В основі ідеології партії лежить ідея про можливість і крайню необхідність єднання, консолідації нашого вкрай роз"єднаного суспільства. Це роз"єднання на руку внутрішнім і зовнішнім ворогам суверенної державності і єдності політичної нації України". "Україна повинна стати єдиною, консолідованою політичною нацією, єдиною сім"єю відповідальних громадян… ми повинні подолати нинішню ситуацію розколотого суспільства".

Гасло національної консолідації, оте молитовне "Боже, нам єдність подай!", оте виболене шевченкове "обніміться, брати мої", в програмі "Батьківщини" аж ніяк не зупиняється на речитативній точці декларації, а інтерпретується воно в конкретні напрямні діяльності партії. А саме: в програмі обгрунтовується нова стратегія соціально-економічного розвитку країни, йдеться в ній про зростання добробуту народу, реалізацію прав і свобод людини, духовне й моральне відродження України. Тобто, мова йде про ту державобудівну конкретику, яка має всі підстави стати в перспективі загальнонародним планом дій і об"єднуючим фактором української нації.

Віктор ТЕРЕН,
народний депутат України,
письменник.